Риска не чіпляється нігтем. Та, що чіпляється, одним проходом не прибирається — там потрібне поглиблене.

Лак цілий. Протерті до ґрунту місця полірування не лікує, це вже фарбування.

Матовий лак не полірують. Абразив зніме з нього фактуру, і повернути її не вийде.

Павутинка сама не зникає. З кожною мийкою її більшає, і настає момент, коли одного проходу вже мало.

Затертий лак гірше тримає захист. Віск і кераміка лягають на нерівне — і тримаються менше, ніж могли б.

Прибране не повертається. А нові риски з'являються рівно так само — усе залежить від того, як миєте.

Під захистом ефект тримається довше. На воску чи кераміці нова павутинка з'являється повільніше.

Мийки зі щітками — головний ворог. Саме вони малюють павутинку швидше за все інше.

Дві губки, а не одна. Пороги й низ дверей брудніші: одна губка переносить пісок із них на чисті панелі.

Замість полірування — наповнювач. Склад, що заповнює риски, тримається до першої мийки: дефект повертається таким, як був.

Увесь кузов одним кругом. Круг із порогів несе пісок на капот і двері й малює нові риски там, де їх не було.